Малюк часто побоюється розмовляти з особистою матір'ю, побоюючись засудження. Не усвідомлюючи даного, ми самі відпихуємо наших діток, творячи між нами стіну нерозуміння, а спільно з нею масу заморочек. Що все-таки можнож влаштувати щоб не не дотримуватися батьківсько-дитячого взаємозв'язку? Єдине - неможливо забувати про те, власне дане затребує велику кількість часу, сил і завзятості. У класі, де усі працюють по однаковій програмке, мають усі шанси виявитися дітки, для яких завдання виявляться неважкими. Єдиний вихід з положення, що створилося, - переклад малюка в інший клас. Таке може виявитися непоганим рішенням, якщо малюка сприйме колектив. Якщо дане станеться, то набагато краще кинути малюка у власному класі, хоча благати учителя влаштувати йому ускладнену програмку. Можливо доручити потрудитися у бібліотеці і влаштувати звіт. Раз учень працюватиме не для відміток, та повага дітей до нього стане зростати. Що все-таки потрібно влаштувати, щоб немовля прогулювалося в середній учбовий заклад не за оцінками? Основне - не варто робити катастрофи з "двійки", не коштує і надмірне задовольнятися "п'ятіркам". Ваш малюк прогулюється в середній учбовий заклад не за оцінками, а за знаннями. Відмітки адже - не плата за роботу, вони лише пропонують на те, який період пройдений рівно, а де треба було ще потрудитися. Як скоро опікуни займаються оцінками надзвичайно, у діток виникає "психологія відмітини", гаслом яким робиться девіз: "П'ятірка" - хоч яким прийомом, хоч якою вартістю"!. Дітки починають випрошувати оцінки, спишуть, заучують, підганяють відповідь і так далие і надзвичайно засмучуються, як скоро отримують "двійки" і "трійки". Віднесіться до даного безтурботно, розберіться, в ніж справа. Можливо, малюк що-небудь забув влаштувати або ж доробити. Тоді вже треба поставити питання доброзичливо: "Ти зараз обачніше спостерігатимеш за тим, власне розмовляє наставник, істина"?. Повністю сподіватися на свідомість малюка не потрібно. Постежте трохи днів, як у нього йдуть справи, чи усі уроки виготовлені.